Для вас, батьки!

   КОНСУЛЬТАЦІЇ

ФОРМУВАННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ  ПЕРВИННИХ  УЯВЛЕНЬ  ПРО ЕКОЛОГІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ В ПРИРОДІ.

Діти погано засвоюють те, що не має для них особистісного значення, не зачіпає їхні почуття. Отож важливо, щоб вони сприймали об'єкти природи як суб'єкти. Аби задіяти цей психологічний механізм, необхідно дотримуватися таких умов, добираючи інформацію.

По-перше, увагу дошкільнят спочатку привернемо до привабливих рослин і тварин. Наприклад, формуючи уявлення про комах,  слід детальніше ознайомити дітей з жуком-сонечком, метеликом, джмелем, бджолою, а вже згодом — з тлею, колорадським жуком, мухою тощо. З птахів доцільно передусім показати і розповісти про синичку, шпака, ластівку. Про ворону, шуліку тощо діти дізнаються дещо пізніше.

По-друге, ознайомлюючи з об'єктами природи, потрібно дотримуватися умови індивідуалізованості. Її суть полягає у тому, що краще формвати уявлення про конкретну рослину або тварину, а не про певний вид чи клас.     

   Так, пташці можна дати ім'я і поговорити про її зовнішній вигляд, особливості поведінки, труднощі, з якими вона стикається. Для прикладу спрямуємо увагу дітей на конкретну синичку.  Змайструєм для неї годівничку, і запропонуєм дітям підгодовувати пташку у скрутні  зимові часи.  Такий прийом значно активізує пізнавальний інтерес дітей до умов життя птахів взимку та доцільності їх природоохоронної діяльності. 

Таке «суб'єктне ставлення» доцільно сформувати до берізки, каштана, яблуньки, які ростуть поряд. Спостереження за сезонними змінами, що відбуваються з ними, доповнені інформацією дорослого, перетворять процес взаємодії на спілкування. Листочки березки не просто шелестітимуть, а «розповідатимуть» дитині про свої труднощі і радощі.

По-третє, пізнавальний інтерес активізується завдяки проведенню в інформаціях про живі істоти паралелей з людиною. Іншими словами, розглядаючи особливості поведінки тварин, акцентуємо на тому, що вони схожі з людськими: турбота про влаштування гнізда, догляд за дитинчатами тощо. Потреба живих істот зберігати певні умови для свого життя стає дітям ближчою, коли порівнюється з потребою людини в диханні, їжі, воді, світлі, волі, безпеці. Наприклад, розповідаючи про дихання живих істот,  слід запропонувати дітям затулити на короткий час ніс і рот. Брак повітря відчувається дуже гостро. Так само почуваються і рибки в забрудненому акваріумі, комашка в закритій коробочці тощо.

Головним принципом відбору екологічних знань є принцип науковості, який передбачає засвоєння дітьми основних екологічних ідей і понять. Їх   можна розділити за трьома основними напрямами: біологічна екологія, соціальна екологія і прикладна екологія. До біологічної (загальної) екологи відносять такі поняття, як: живий організм; різноманітність середовищ існування (водяне, наземно-повітряне, повітряне, наземно-ґрунтове); зовнішні зв'язки; будова, поведінка живих організмів тощо.

Центральним поняттям в екології є багатоманітність об'єктів природи та їх взаємозалежність. Завдяки екологічній єдності природа живе, творить і оберігає життя, включаючи і найдосконалішу в ній форму — людину. Звідси ціннісне ставлення до природи є ціннісним ставленням до життя. Ця головна ідея має формуватися в свідомості людини від народження і впродовж усього життя.

Ідею екологічної єдності можна усвідомити через розкриття поняття живий організм. Істота живиться, дихає, відчуває, розмножується, самостійно пересувається. Тут слід зауважити щодо слушності використання термінів жива природа, нежива природа в спілкуванні з дошкільниками. Можна погодитися з тим, що такий розподіл є недоречним, адже діти мис­лять образами.

Справді, в дітей може сформуватися уявлення, що існує дві природи і одна з них — нежива, тобто мертва. Таке хибне уявлення може виникнути внаслідок недостатньої кваліфікації дорослого, який вводить дитину в світ природи. Тому доцільно вживати терміни живий організм та неживий об'єкт природи.

Усвідомлюючи потреби живої істоти та необхідність їх задоволення, діти ознайомлюються з наявними в природі екологічними зв'язками між неживими об'єктами (повітря, ґрунт, вода) і живими істотами, а також взаємозалежностями між живими організмами .

Під час спостережень за тваринами, поряд з іншими особливостями, виділяють належність тварин до живих істот. Про це можна вже говорити з трирічною дитиною.

— Мирославка снідає, а пташки клюють зернятка, їм теж потрібна їжа. Бачиш, як швидко визбирують насіннячко, мабуть, дуже зголодніли.

         Спостерігаючи за кішкою, собакою, рибками чи іншими тваринами, бажано разом з малюком підгодовувати їх. Так дитина ще раз переконається, що тваринам потрібна їжа.

Чотирирічних дітей вже можна навчити усвідомлено відрізняти живу істоту від неживого об'єкта природи. Це легше зробити, коли є акваріумні рибки, домашня пташка, цуценя, кішка. Аби дитина виділила і запам'ятала ознаки живої істоти, слід порівняти тварину і її образ — іграшку. Скажімо, випустивши у велику миску з водою живу та іграшкову рибку, запропонувати дитині порівняти їх і сказати, чим вони схожі, а чим відмінні. Якщо малюкові важко це зробити, підказати, що одна рибка жива, а інша іграшкова. Годуючи тварину, легко простежити, що жива рибка підпливає до їжі, а іграшкова — ні. Отож доходимо висновку: щоб задовольнити потребу в їжі, тварина змушена пересуватися. 

Під час наступних зустрічей з тваринами, птахами діти спостерігають за іх поведінкою.  

Усі вони заклопотані пошуками їжі. Внаслідок цих спостережень у дітей формується узагальнене уявлення про життєво важливу потребу тварин та птахів у їжі. Доглядаючи за своїми підопічними в дитячому садку, діти впевнюються в тому, що тварин треба щодня годувати.

Добре, коли дорослий розповість дитині, що одні тварини живляться лише рослинною їжею, другі — м'ясом, а треті є всеїдними. Дітям цікаво дізнатися, що тварини по-різному вживають їжу — ссуть, ковтають, жують тощо.

Людині і тварині, щоб жити, потрібно дихати. Дітям пропонують прислухатися, в який спосіб ми дихаємо: носом і ротом втягуємо повітря, стінки живота і грудна клітка при цьому злегка підіймаються, а під час видиху опускаються. Запропонуйте дитині міцно закрити рота і носа на якусь мить. У такому стані виникає нагальна потреба вдихнути — діти це добре відчують.

Щоб наочно показати дихальний акт тварини, спостерігають за собакою, кролем, кішкою. Діти не тільки бачать, як підіймається животик, а й відчувають рукою, поклавши її на бік тварини.

Усвідомити потребу кожної живої істоти в повітрі допоможуть розповіді дорослого про спосіб дихання риб, жаб та інших тварин, добре знайомих дітям.

Наприклад, риби живуть у воді, але дихають також повітрям. Для цього вони пропускають воду крізь зябра, спеціальні щілини біля голови, і беруть з неї повітря. У чистій воді рибам не бракує повітря. Якщо ж вода забруднюється, риби підпливають до поверхні і хапають повітря, широко відкриваючи рота. Це можна інколи спостерігати в акваріумах.

        Жаби болотяні на поверхні дихають повітрям, вдихаючи його в легені, а у воді, як риби. Без повітря не можуть обійтися і комахи. Вони стежать за чистотою своїх дихалець, очищаючи їх від пилу. Побачити це можна під час спостережень за мурашками, бабками, мухами та ін.

Усвідомивши потребу живої істоти в повітрі, діти зрозуміють, що ні в якому разі не можна утримувати тварин у щільно закритих коробках, банках тощо. Отримані знання доцільно закріпити під час читання з дітьми художніх творів екологічного спрямування.

У кожному домі є кімнатні рослини. Буває, що їх забувають поливати, і листя починає в'янути через брак вологи. 

Розгляньте з дітьми зів'ялі листочки, запропонуйте доторкнутися до сухої землі у вазоні. Поясніть, що ця рослина, як і всі інші, жива, і для її життя потрібні, догляд та волога. Разом полийте, зволожте грунт  та підживіть рослину. Згодом зверніть увагу дітей на листочки, які піднялися, запропонуйте також повитирати листочку від пилу та зволожити  їх вологою  губкою.

Старшим дітям слід наочно показати, як живиться рослина. Для цього покладіть пророслі цибулини в прозорий посуд — з водою і без води. Відтак щоденно звертайте увагу дитини на цибулини, пояснюючи, чому в однієї цибулини корінці довгі, а в іншої коротенькі. Водночас й спостерігайте як  у посуді води поступово зменшується.   

                  Розгляньте цибулину, яка проросла в ґрунті, і порівняйте її з тією, котра росте в склянці з водою. Слід нагадати дитині, що рослини живі, але живляться інакше, ніж тварини.

Розкажіть дітям, що рослини не можуть існувати без світла і тепла. Під час прогулянки  запропонуйте дітям підняти з трави камінь: чому трава, що була під каменем, відрізняється від тієї, що довкруж. Поясніть, що кожній рослині потрібне світло, завдяки якому листя ростиме зеленим та здоровим. Таким чином, догля­даючи рослини, дорослий розказує дитині, що одні з них потребують більшої кількості світла, інші — меншої.

Як залежить ріст рослин від кількості тепла бачимо в період сезонних змін у природі. У різні пори року під час прогулянки звертайте увагу не тільки на зовнішні зміни рослин, а й намагайтеся з'ясувати разом з дітьми їх причини.  Запропонуйте дитині на дотик визначити температуру ґрунту, а потім зверніть увагу на висоту стояння сонця. Через брак сонячного тепла відбулося охолодження ґрунту, повітря. Рослини значно менше отримують світла і поживних речовин. У холодному ґрунті поживні речовини застигають, і корінню важче їх всмоктувати. Отож і до листя вони надходять у малій кількості. Коли ґрунт замерзає, рух поживних речовин припиняється. Листя змінює свій колір і поступово опадає. Весною рослини оживають. Отримані дітьми знання, під час спостережень,  доцільно закріпити, проводячи цікаві природнично- екологічні  вікторини, екологічні казки та свята-розваги.

Однією з головних причин від'ємних змін у природі є забруднення середовища — повітря, води, ґрунту. Важливо, щоб діти усвідомили: завданням людини є зберегти чистоту природного середовища. Спершу слід навчити дітей визначати чисті і забруднені повітря, воду. Для цього порівняйте об'єкти різного якісного стану. Зверніть увагу дітей на те, яке чисте і при­ємне повітря вранці, і як важко дихати повітрям упереміш з пилюкою і газами від машин. Природний вигляд має ставок з чистою водою, в ньому ростуть різні рослини і живе багато тварин. Ставок з брудною водою заростає і перетворюється на болото або й зовсім висихає.

Доглядаючи за мешканцями домашнього куточка природи, діти знають, що тваринам потрібні чиста вода і якісна їжа.

За своїми улюбленцями слід своєчасно прибирати та чистити клітки, видаляти залишки їжі з акваріума у рибок, зволожувати й мити  листя кімнатних рослин.

Живі істоти люблять чистоту. Це можна показати дітям на цікавих прикладах. Кожна здорова тварина стежить за чистотою своїх органів. Спостерігайте з дітьми, як чистяться кішка,  хвилястий папуга, собака та інші тварини. Спостереження доповніть розповідями на цю тему.

Скажімо, курка подовгу чистить пір'я дзьобом. Дістає з тулуба сміття, об м'яку травичку чи землю старанно витирає зусібіч дзьоба. Як і інші птахи, кури люблять «купатися» в м'якій пилюці або попелі. Наберуть пилу під пір'я, а потім витрушують. З пилом випадають маленькі комахи, які кусають їх. Інколи птахи сідають на мурашник, розправляють крила, і мурашки чистять їхнє пір'я, збираючи комах.

Кішки, собаки, корови старанно облизують свою шерсть язиком. Свині не можуть цього робити через коротку і товсту шию. Щоб очистити свій тулуб, вони залазять в грязюку. Висихаючи, грязюка перетворюється на тверду кірку, яку свині зчищають об тверді предмети — стовбур дерева, тин тощо. Разом з сухою грязюкою тварини позбуваються і комах.

Бджоли, оси, джмелі протирають передніми лапками очі, очищають від забруднення вусики, протягуючи їх крізь щілини між члениками ніг. Дуже люблять чистоту мурахи. Вони старанно наводять порядок у гнізді та навколо мурашника, часто прочищають спеціальними щіточками дихальця, особливо після подорожі за межі мурашника.

Найбільше мурашки тур­буються про чистоту своїх вусиків, які мають для них велике значення, адже ними комахи бачать і чують. На передніх лапках у мурашок є спеціальні щетинки, між якими вони протягують свої вусики. Після сухої чистки мурашки виконують ще й вологу: язичком вилизують, шкребуть і миють поверхню тіла, чистять від частинок пилу і бруду.

Цікаво спостерігати за бабками, кониками і навіть мухами. Після вживання їжі чи випадкового забруднення вони довго і дуже старанно чистять себе.

Набуті знання допоможуть дітям глибше усвідомити, що про живих істот потрібно повсякчас дбати. Свідченням екологічних зв'язків у природі є її сезонні зміни. Екологічний ланцюжок можна простежити на прикладі життя перелітних птахів. Головною причиною відльоту птахів є брак корму — комах, які ховаються або гинуть через відсутність рослинної їжі. Квіти та зелень зникають від нестачі тепла (в ґрунті чи воді) та світла. Навесні цей ланцюжок поновлюється в зворотному напрямі. Діти цього віку можуть задіяти органи чуття: відшукати та побачити комах, зелень, відчути температуру повітря, води, ґрунту тощо.

Об'єднуючим поняттям екологічної взаємозалежності живих організмів є уявлення про потребу в їжі. Спершу увага дітей спрямовується на прямі, безпосередні залежності між конкретними рослинами і тваринами: метелики — квітучі рослини, жук-сонечко — попелиці й ін. Далі дорослий допомагає дітям зрозуміти зворотні зв'язки. Спостерігаючи за природою, діти наочно переконуються, що в ній усе взаємозалежне. Наприклад, якщо гусінь знищила листя, то це свідчить про недостатню кількість птахів, що живляться нею, тощо.

Прогулюючись з малюком, зверніть їх увагу на стан неба (сонячне, блакитне, захмарене), відтак  можна визначити стан ґрунту (мокрий, теплий, вкритий снігом), стан повітря (тепле, холодне), рослин (листя зелене, цвітуть, голі), наявність і поведінку тварин (співають, літають, поховалися і т. ін.). Спостереження в такій послідовності дають змогу дитині молодшого віку зрозуміти лише окремі причинові зв'язки з однієї- двох ланок. Наприклад,  запропонуйте дитині торкнутися землі рукою, запитайте:

Як гадаєш, чому земля суха і тепла? Правильно, небо зовсім без хмар, сяє сонечко і зігріває землю.

Або:

Поглянь, як квітнуть дерева. А зовсім недавно вони сто яли голі. Чому зацвіли дерева?

Після відповіді доцільно запропонувати дитині ще раз доторкнутись до землі рукою, відчути сонячне тепло відкритими частинами тіла — руками, обличчям. З'ясувати разом: рослини зацвіли тому, що земля тепла, її зігріло весняне сонечко. Шестирічна дитина здатна самостійно встановлювати взаємзалежності, що складаються з трьох- чотирьох послідовних ланок і більше. Запропонуйте їй уважно поглянути навколо і розповісти про стан природи. Якщо дитина називає лише окремі ознаки, нагадайте, що необхідно міркувати послідовно: спочатку слід назвати причину, а потім наслідок. Організація таких спостережень, розповіді дорослих, читання художньої літератури сприяють формуванню в дітей основ екологічного мислення.

Для ефективного формування в дітей екологічних понять доцільно використовувати моделі, виготовлені за типом «живої» картинки. Зображення різних об'єктів природи легко ставляться і знімаються з фланелеграфа. Діти охоче складають найпростіші моделі екосистем (лука, ліс, водойма і їх найпоширеніші рослини і тварини) та пояснюють залежність між об'єктами природи.

Повчальними та цікавими для дошкільників є проблемні ситуації. Дорослий забирає з моделі один об'єкт (наприклад, равлика з водойми) і просить дітей показати, у якій послідовності руйнуватиметься екологічний ланцюг. В іншій ситуації на чистий фланелеграф ставлять зображення будь-якої тварини, а дітям пропонують діяти за принципом «хто (що) кому потрібен?» і скласти у відповідній послідовності «картинку».

Безперечно, екологічні зв'язки в природі набагато складніші, але в дітей цього віку формують лише узагальнене уявлення про багатоманітність живих організмів та їхню екологічну єдність. Отримані таким чином знання є основою для дальшої екологічної освіти і виховання в школі.

ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНО- ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ  ДО  ОБ'ЄКТІВ І  ЯВИЩ  НАВКОЛИШНЬОГО СВІТУ.

           Морально-ціннісне ставлення до природи передбачає формування способів моральної поведінки і діяльності дітей, вміння керуватися етичними уявленнями в конкретних учинках. За даними психологічних досліджень, людина запам'ятовує 10% того, що вона чує, до 50% того, що бачить, і майже 90% того, що робить. Моральні вчинки — турбота про тварин і рослини, що є в домі, куточку природи дитсадка, в найближчому довкіллі — засада творення активних цінностей. Спершу малюки доглядають за живими істотами разом з дорослими, виконують нескладні доручення. Навчившись створювати умови для нормальної життєдіяльності домашніх мешканців, діти самостійно опікуватимуться ними.

Зауважимо, що праця дітей має перебувати в полі зору дорослих. З огляду на психологічні особливості дошкільнят, дорослі мають систематично й обґрунтовано оцінювати їхню діяльність. Для малят похвала є кращим стимулом, аніж прикрі слова. Дорослі мають помічати найменші успіхи дитини, адже лише успіх породжує успіх. Важливим виховним засобом є вирощування рослин на ділянках, підгодовування птахів узимку, систематичні спостереження за поведінкою птахів.

        Завдяки прогулянкам у природу дошкільнята вправляються у моральній поведінці. Одне з важливих завдань — не лише навчити дитину піклуватися про живих істот, а й створювати умови для їхнього життя у природному оточенні, вчасно помітити тварину чи рослину, що потребує допомоги. Інколи спостерігаємо, як дитина дбає про рослину чи тварину вдома, а в природному оточенні завдає шкоди живим істотам. Тому дорослі, мають стежити, аби дитина з раннього віку співчутливо, гуманно ставилася до будь-якої форми життя.

      Саме перенесення моральних норм у внутрішній світ особистості є визначальним у вихованні морально-ціннісного ставлення до об'єктів і явищ навколишнього світу. Моральні дії дитини щодо будь-якої рослини і тварини (на подвір'ї, у лісі, на луках тощо), коли немає контролю з боку дорослого, свідчать про рівень сформованості в неї морально-ціннісного ставлення до природи.     Принагідно зупинимося на питанні раціонального приро­докористування. Аби задовольнити свої життєві потреби, люди використовують неживі об'єкти природи (пісок, каміння, вода тощо), полюють на диких тварин, вирощують рослини і тварин. За умови дотримання нормативно-правових законів, збереження екологічної рівноваги людська діяльність не шкодить природі. Проблемою може бути процес умертвіння живої природи. Дитина мимохіть стає свідком вирубування дерев, різання курки, теляти тощо. Що робити дорослому? Дехто ставиться до цього спокійно — нехай звикає, адже домашніх тварин вирощують для їжі. Інші придумують легенди про те, куди поділася домашня тварина, звідки взялася м'ясна страва на столі. Звісно, важко давати поради для різних випадків. Одне можна сказати з упевненістю: чим менша дитина, тим більш підвладна вона емоціям. Тому психіку дошкільнят слід берегти від травмування. Нехай розвиваються воля дитини, мислення, і згодом вона зрозуміє, що дії дорослих зумовлені об'єктивною необхідністю раціонального природокористування.

 Використання піску в ігровій діяльності з дітьми.
Дивовижний-пісочок

Будь- якій дитині гра з піском дає велике задоволення. Запропонуйте малюкові інструменти: совочок, відерко, набір мініатюрних різнокольорових фігурок, природні матеріали,  форми різного об'єму і конфігурації, граблі, лійку і невелике сито, а також пластикові баночки і пляшки, і він упродовж годин копирсатиметься в пісочниці, насипаючи пісок у форми і зсипаючи його назад. Але стан піску має відповідати санітарно-гігієнічним нормам.

       А колір пісочниці, як  рекомендують  психологи має поєднувати у собі барви неба, дерева та води. Ці кольори заспокійливо впливають на людину.    

     Отже, зверніть увагу дитини на те, що пісок може бути сухим і вологим. Сухий пісок розсипається - з нього не можна нічого побудувати, проте його можна пересипати тонкою цівкою або просівати через сито. Покажіть дитині, як сухим піском можна зміряти об'єм різних форм і навіть пляшок із вузькою шийкою, насипаючи туди пісок через лійку. Покажіть, як через вузьку шийку пляшки пісок висипається назад довше, ніж через широку. Розкажіть дитині принцип пісочного годинника. У давнину, коли не існувало інших годинників, саме пісочні допомагали людям відмірювати час.

Дітям старшого віку для дослідження піску можна запропонувати лупу. Насипте трішечки піску на білий аркуш паперу й уважно розгляньте з дитиною піщинки під лупою. Зверніть увагу дитини на те, що піщинки бувають різної форми і розміру. Розкажіть малюкові, як утворюється пісок. Піщинки - це крихітні камінчики, що утворюються від тертя або ударів один об одного великих каменів.

Зовсім інші ігри можна запропонувати дітям із вологим піском. Перш за все зверніть увагу дитини на те, що властивості вологого піску відрізняються від властивостей сухого. По-перше, вологий пісок забарвлений в інший колір (він темніший); по-друге, він важкий і вже не сиплеться, проте з нього можна «пекти пиріжки і паски». Для цього вологий пісок за допомогою совочка накладають у відерце або форму і трамбують його зворотною стороною совка. Потім перевертають форму, притримуючи пісок, кладуть на тверду поверхню, стукають совком по її дну та обережно знімають форму. «Пиріжок» готовий.

Можна запропонувати дитині «випекти» багато «пиріжків» різного розміру і форми, а потім порахувати їх. Якщо «пиріжок» завеликий для ляльки, його можна розрізати. Можна організувати гру в «Пекарню». Виконуючи прохання «покупців», «продавець» «продаватиме» половинки і навіть четвертинки «хлібного короваю». Таким чином, дитина ознайомлюється у грі з новими для неї математичними поняттями.

Іншим разом візьміть із собою на прогулянку набір іграшкового посуду, з яким малюк зможе пограти в «їдальню».

         Юний кухар готуватиме обіди з трьох страв для своїх ляльок. Тут пісок стане у пригоді вже не тільки в ролі борошна і тіста, але й як крупа, сіль і цукор. Для приготування перших і других страв «кухареві» знадобиться вода, а трапи, квіти і листя стануть у пригоді для салатів.

Можливо, дитина організує й іншу гру - «Гості», у якій одна лялька запросить на святковий обід іншу. Завдання дорослого: підказати дитині тему для нової гри, а малюк нехай фантазує сам. 

Показуючи дитині ігри з піском, попередьте малюка, що грати з ним небезпечно: слід бути уважним і стежити, щоб пісок випадково не потрапив в очі.

Дитину варто ознайомити з правилами поведінки, дотримання яких ви вимагатимете від неї під час гри з піском.

• «Піщинки дуже не люблять, коли їх беруть до рота або кидаються ними в інших дітей». (Не можна брати пісок до рота і кидатися ним в інших людей.)

• «Пісочок любить, коли у дітей чисті ручки і носики». (Пограв із піском - помий ручки і покажи чисті долоньки.)

• «Пісок не любить, коли руйнують його вежі (міста, гаражі тощо)». (Не можна руйнувати те, що побудували з піску інші діти.)